Еспресо - український погляд на світ!
Марк Фейгін: Путін не може захистити Керченський міст, а його вимоги до Європи фактично означають розпуск НАТО
Про це діяч російської опозиції в еміграції, колишній депутат Держдуми РФ та блогер Марк Фейгін розповів в ефірі програми "Студія захід" з Антоном Борковським на Slawa TV та Еспресо.Китайська "Ялта" була потрібна Путіну. Він хотів утрьох ділити великий світовий пиріг і домовлятися про майбутнє. Але ми побачили, як Сі Цзіньпін і його протокольна служба поставили Путіна у фотостійло. Це демонстративний і символічний жест. Водночас українські бійці завдали удару по Керченському мосту та пробили багатоешелоновану систему ППО окупантів. Із цим Путін дещо здувся. Китайський протокол справді поставив Путіна на місце. Трампа особисто зустрів біля трапа Сі Цзіньпін, підкресливши рівнозначність цих політичних фігур. Натомість для Путіна передбачений скромніший протокол, адже він не того рівня, щоб ставати в один ряд із Трампом і Сі Цзіньпіном.Попри це, тристороння зустріч у межах саміту АТЕС відбулася. На мою думку, передусім завдяки бажанню Путіна та його зусиллям переконати Сі Цзіньпіна й Трампа провести такий захід.Найменше ця зустріч потрібна саме китайському лідеру, оскільки предмета для розмови за участю Путіна практично немає. Китай не хоче обговорювати Україну: навіщо йому брати на себе відповідальність за події в Україні, чи роль посередника, чи брати на себе відповідальність за те, що робить Росія під час війни?Так само немає предмета для обговорення ядерного роззброєння, яке пропонував Трамп. Світ зараз не демілітаризується, а навпаки — озброюється. Багато країн прагнуть отримати ядерну зброю.Натомість Трамп і Сі Цзіньпін мають достатньо двосторонніх питань. Зокрема, їм потрібно обговорити продовження угоди про призупинення мит, запроваджених Вашингтоном 2 квітня 2025 року. Є також питання Тайваню. Москва до всіх цих тем не має жодного стосунку.Трамп теж дещо втратив ентузіазм щодо залучення Китаю до врегулювання міжнародних конфліктів. Раніше він розраховував на допомогу Пекіна в питаннях Близького Сходу, зокрема щодо Ірану, а також хотів залучити його до впливу на Москву.Однак після поразки на виборах до Конгресу в Трампа залишаються два роки, протягом яких він матиме інші політичні турботи. Тому розпочинати новий довготривалий процес за участю Китаю щодо України йому зараз не надто вигідно.У підсумку Путін на цій зустрічі був радше статистом. Він просто ритуально брав участь у переговорах двох головних представників держав світу — Пекіна та Вашингтона.Путін продовжує тиснути на Україну та європейські країни, погрожує конвенційною агресією проти держав Центральної Європи. Водночас Китай заплющує на це очі, а Трамп не проти такого тиску на Європу. Здавалося б, Путін може отримати те, чого хоче, і продовжувати військову ескалацію. Але удар по Керченському мосту продемонстрував інше: він може бути готовим до нападу, проте не готовий до захисту. Наскільки ця операція змінює його позиції? Путін хоче продовжувати війну, але так, щоб йому за це нічого не було. Це дуже важливо. Він намагається вдавати, що зацікавлений у мирних переговорах, висуває вимоги щодо гарантій безпеки для всієї Європи. Насправді це потрібно, щоб США не надавали Україні протиракетні системи для Patriot, Tomahawk та інші засоби, а тим більше — пряму військову допомогу.Така допомога цілком можлива у 2027 році через зміну балансу сил у нижній та верхній палатах Конгресу США.Для Путіна це дошкульно. Якщо за нинішніх умов Україна завдає удару по Кримському мосту, який тепер незрозуміло як і в які терміни відновлювати, то що буде, якщо Київ отримає Tomahawk та більше засобів ППО для захисту своєї території?Водночас ультимативні вимоги Москви до Європи фактично означають її роззброєння та розпуск НАТО. Путін хоче, щоб Фінляндія та Швеція вийшли з Альянсу, Молдова була федералізована, а країни Східної Європи, які вступили до НАТО після травня 1997 року, відмовилися від західних баз і озброєння.Це фактично вимоги роззброєння. Колективний договір про безпеку в такому разі більше не діятиме. Москва також хоче, щоб європейські країни укладали з нею окремі договори про ненапад. Але держави Європи є учасниками колективних безпекових домовленостей і не можуть просто укладати сепаратні угоди з Росією.Тому ці вимоги нездійсненні. Москва розширює зону потенційних домовленостей від України на всю Європу, але врегулювати таку кількість питань одночасно неможливо.Усе це триватиме доти, доки Сполучені Штати не вживуть заходів для примусу Москви до миру силою — не нададуть Україні необхідні кошти, озброєння та не запровадять відповідні санкції.Водночас удар по Керченському мосту став великою операцією. Як тепер з'ясовується, протягом усього літа знищували засоби ППО, які його захищали. Безпосередньо напередодні удару дрони завершили цю роботу, а вже наступного дня по мосту полетіли ракети.Зараз складно уявити, як Росія відновлюватиме міст. Пошкодження арки створило проблеми для судноплавства з басейну Азовського моря. За оцінками російських фахівців, відновлення потребуватиме значного часу. Це набагато складніше завдання, ніж ремонт окремого прольоту, який раніше зазнавав ударів.Тому напередодні саміту АТЕС ця операція стала серйозним ударом по позиціях Путіна. Його заяви про те, як легко Росія воює і як швидко може перемогти, не відповідають дійсності.Удар по Керченському мосту обнуляє риторику Путіна. Це також символічний момент усієї війни. Водночас Кремль продовжує заявляти про наміри силою реалізовувати імперські амбіції в Центральній Європі. Путін може бути готовим до нападу, але не до захисту стратегічних об'єктів. Як він реагуватиме на таку ситуацію? Чи може Кремль посилити ескалацію, зокрема масштабні удари по українських містах та цивільній інфраструктурі?Я вважаю, що Путін продовжуватиме рухатися тим самим шляхом. У відповідь на удар по мосту він не завдаватиме ядерного удару.Коли говорять про ескалацію, потрібно розуміти: йому вже нікуди далі ескалувати. Він може робити лише те, що робить зараз, оскільки це останній засіб, який залишився в його розпорядженні. Застосувати ядерну зброю він не може з багатьох причин. Зокрема, Китай має досить тверду позицію щодо її використання.Попереду в України важка зима. Грудень, січень і лютий будуть складними, зокрема для Києва. Йдеться про проблеми з теплопостачанням, електроенергією та іншими комунальними системами життєзабезпечення.Путін може намагатися залишити українців без тепла, світла та води. Але це все, що в нього є в запасі.На фронті він також не може досягти суттєвих результатів. Якби російська армія мала можливість просунутися, то вже зробила б це. Однак які міста вона захопила? Краматорськ, Слов'янськ, Малу Токмачку? Нічого цього немає.У зимовий період бойові дії на фронті зазвичай уповільнюються. За таких умов складніше проводити ефективні наступальні операції. Тому Росія продовжуватиме використовувати ракети, реактивні дрони, керовані авіабомби та інші засоби для обстрілів прифронтових територій і українського тилу.Крім того, Кремль продовжуватиме гібридний вплив на Європу. Йдеться про диверсії, спроби підпалів підприємств, які виробляють боєприпаси та військову техніку для України, провокації з дронами й повітряними кулями з території Білорусі.Москва також робитиме ставку на політичні процеси в європейських країнах. Кремль зацікавлений у посиленні протестних настроїв, можливому розпаді коаліції в Німеччині та результатах президентських виборів у Франції. Саме цей набір інструментів Путін і надалі використовуватиме.Путін повернувся до ультиматумів Заходу, поставивши перемовини щодо України в залежність від реакції Європи. Водночас він розраховує на політичні зміни в європейських країнах і можливість послабити підтримку України. Чому він не враховує, що його стратегічні об'єкти можуть зазнавати ударів? На що розраховує Кремль і чи готовий Путін продовжувати війну?Для Путіна зараз найсприятливіший період, оскільки серед його союзників є Вашингтон — точніше, Трамп і частина його адміністрації. Це найкраще, що могло статися з Путіним за останні два роки, починаючи із січня 2025-го, коли Трамп вступив на посаду.Однак наступні два роки будуть для нього значно складнішими, адже американський президент матиме інші проблеми.Путін хоче повторити цей досвід у Європі: впливати на політичні процеси, очікувати на вибори та сподіватися, що зміна влади в окремих країнах змінить їхнє ставлення до України.Зараз завершити війну на власних умовах він не може, хоча дуже цього хоче. Його мета — отримати максимум від нинішньої ситуації, залишити Україну без НАТО, важкого озброєння та можливості повноцінно захищатися, а згодом відновити війну.Путін хоче зберегти можливість поновити бойові дії будь-якої миті — через годину чи через рік. Від цієї опції він ніколи не відмовиться.Натомість Україна повинна отримати гарантії, які назавжди позбавлять Росію можливості знову окупувати її території або відновити війну в попередньому масштабі.Для Путіна це неприйнятно. Інакше він давно задовольнився б окупацією приблизно 20% української території та представив би це власному населенню як досягнення.Але є ще одна проблема — як пояснити росіянам ціну цієї війни. Втрати, економічні збитки, наслідки для ветеранів — усе це суспільство ще не усвідомило повною мірою. Згодом виникатиме запитання: навіщо була ця війна, якщо результат виявився таким самим, якого можна було досягти значно раніше?Путін сам загнав себе в пастку і тепер значно більше залежить від результату війни. Щороку ця залежність зростає. Йому потрібна лише перемога, іншого варіанту він не бачить. Водночас він сам до кінця не розуміє, як вийти з цієї війни.Путін міг би знизити рівень ескалації, зокрема припинити удари по українській енергетичній інфраструктурі, як пропонував Трамп. Але він цього не зробив. Чи продовжуватиме Росія бити по українських об'єктах, провокуючи міграційну кризу? Чи може це посилити позиції правопопулістських сил у Європі, зокрема AfD та інших політичних рухів?Я не думаю, що саме українська міграція є причиною тих проблем, які зараз спостерігаються в Європі. За різними оцінками, близько дев'яти мільйонів українців залишили Україну та живуть у Європі. Найбільше напруження, на мою думку, спостерігається в Польщі, зокрема через близькість кордонів та складні історичні відносини.Однак загалом українці органічно інтегруються в європейське суспільство. Це люди одного цивілізаційного простору, тому українська міграція не створює такого напруження, на якому можуть спекулювати популістські політичні сили.Натомість Путін намагається використовувати безпосередню воєнну загрозу Європі. Він хоче залякувати європейські країни можливістю великої війни, зокрема погрожувати нападом на Сувальський коридор, щоб отримати сухопутний доступ до Калінінградської області.Кремль прагне створити навколо Росії своєрідний санітарний кордон із держав, які не будуть членами НАТО та не матимуть ядерної зброї або можливості розміщувати її на своїй території.Так Путін бачить своє стратегічне завдання, але виконати його не може. Він використовує гібридні методи, зокрема військові диверсії, проте не досягає бажаного результату.Звичайно, Кремль хотів би розвалу НАТО та дестабілізації Європи. Путін також сприяв сирійській міграційній кризі, коли люди через Туреччину та Болгарію прямували до Німеччини. За різними оцінками, туди прибуло близько півтора мільйона людей.Ця проблема стала одним із чинників напруження в Європі. Її потрібно розв'язувати, щоб не допустити посилення правих партій, які можуть пропонувати значно жорсткіші підходи до міграційної політики.Однак загалом великі проєкти Путіна з дестабілізації Європи не мали успіху. Певних результатів він досяг лише протягом останніх двох років, і то значною мірою через політику Трампа. Але ця ситуація змінюватиметься, коли американський президент зіткнеться з проблемами в Конгресі та органах юстиції. Через два роки такого сприятливого для Кремля становища вже точно не буде.
Shown as published in the source's RSS feed. IndiaAIFounders doesn't link out to third-party sites — this is the complete detail available from the feed itself.