Про це зазначили в WWF-Україна."Запропонований документ містить природоохоронні, правові та концептуальні ризики, послаблює роль незалежної наукової оцінки та не гарантує достатньої відповідності природоохоронним зобов’язанням України і законодавству ЄС. Подальше оновлення українського законодавства у сфері мисливства має спиратися на наукові дані, пріоритет збереження дикої природи та відкритий діалог із усіма заінтересованими сторонами", – наголосили природоохоронці.  Всесвітній фонд природи WWF-Україна проаналізував положення законопроєкту № 15431 від 20.07.2026 "Про мисливське господарство, полювання та стале використання мисливських тварин" у контексті збереження біорізноманіття, а також виконання євроінтеграційних зобов’язань України.   Експерти зауважують, що українське законодавство у сфері мисливського господарства потребує оновлення. Зокрема, необхідними є посилення державного контролю, запровадження дієвих механізмів протидії браконьєрству, прозорого та науково обґрунтованого обліку диких тварин, незалежний моніторинг стану популяцій та наближення національного законодавства до природоохоронного acquis ЄС.  Проте законопроєкт №15431 у нинішній редакції не лише не вирішує наявних проблем у сфері мисливського господарства, а й може створити нові ризики для охорони дикої природи та збереження біорізноманіття.   За оцінкою фахівців WWF-Україна, документ містить системні природоохоронні, правові та концептуальні ризики. Зокрема, він: не забезпечує належного захисту рідкісних, зникаючих і міжнародно охоронюваних видів, а також передбачає включення до переліку мисливських тварин видів, занесених до Червоної книги України; створює ризик нівелювання сезону тиші й охорони тварин у періоди розмноження; передбачає включення до переліку знарядь полювання негуманних, невибіркових і високотехнологічних засобів; недостатньо залучає незалежні профільні наукові установи; створює ризик конфлікту інтересів у системі планування обсягів добування мисливських тварин; перекладає на державний бюджет можливі наслідки неналежного ведення мисливського господарства; не передбачає достатніх гарантій для територій природно-заповідного фонду, Смарагдової мережі та майбутньої мережі Natura 2000; не може бути обґрунтовано представлений як комплексна гармонізація з природоохоронним законодавством Європейського Союзу; містить недостатньо чіткі, суперечливі та юридично невизначені поняття, що можуть призвести до довільного тлумачення і зловживань. Принциповою проблемою є підхід, за якого дику фауну розглядають передусім як ресурс для використання. Він не враховує цінності диких тварин як невід’ємної частини природних екосистем. Тим часом регулювання мисливства має опиратися не лише на господарські інтереси, а й потребу збереження біорізноманіття, стійкості екосистем, міжнародних зобов’язань України та суспільних цінностей.  "Необхідність ставити збереження дикої природи в основу рішень у сфері мисливства є особливо актуальною сьогодні, коли українське довкілля зазнає значного тиску через війну, втрату й фрагментацію оселищ і вплив кліматичних змін. За таких умов розширення обсягів, строків або способів добування диких тварин є неприпустимим без належного наукового обґрунтування, актуальних даних про стан відповідних популяцій, оцінки можливого впливу такого добування на їх природоохоронний статус і стан екосистем, а також без відкритого суспільного діалогу", – наголосили експерти.Вони додали, що необхідні зміни у сфері мисливського господарства можуть бути реалізовані через комплексний перегляд чинного Закону України "Про мисливське господарство та полювання". І наголосили, що цей процес має відбуватися відкрито та передбачати залучення науковців, природоохоронних організацій, органів державної влади, громадськості та інших зацікавлених сторін, а також ґрунтуватися на наукових даних та пріоритеті збереження біорізноманіття та дикої природи.