Про це в розповіла психотерапевтка, дійсна членкиня Української спілки психотерапевтів та Європейської асоціації психотерапії, письменниця Ксенія Тейлор у проєкті "Тепер головне" на Еспресо."Повернення з фронту - це не подія, а цілий процес"Ксенія Тейлор наголосила, що повернення військового з фронту не означає автоматичного повернення до цивільного життя. За її словами, бойовий досвід не може зникнути одразу після того, як людина залишає фронт."2 млн людей - це наші ветерани, які, в принципі, в Україні. Не всі ще повернулися з фронту, на жаль. Можливо, скоро така подія в нас буде. І повернення з фронту - це не подія, а цілий процес. І ми повинні розуміти, що якщо людина повернулася з фронту, то таким чином вона не стає цивільною і не починає жити цивільним життям. Тому що те, що вона пережила, те, що в неї було, її досвід військовий, він не може зникнути за одну ніч. Не можна лягти спати військовим, а прокинутися цивільним", - сказала вона.За словами психотерапевтки, після повернення людина ще певний час може залишатися в зоні бойових дій ментально, емоційно та психологічно."Тому і ми повинні розуміти, що коли людина повертається, то деякий час вона ще знаходиться ментально, емоційно і психологічно в зоні бойових дій. Навіть якщо зараз навкруги трошки вже безпечніше, ніж на лінії зіткнення. Ми повинні це враховувати. Але дійсно багато людей думають: якщо ти повернувся, і що ти вже тут, то ти в повній безпеці. І ти повинен поводитися так, як цивільні. Так не можна", - наголосила вона.Ветерану важливо контролювати простір навколо себеКсенія Тейлор пояснила, що бойовий досвід може впливати навіть на те, як ветеран поводиться у звичайному безпечному приміщенні."В мене, наприклад, коли приходять хлопці військові в кабінет для нашої співпраці, то часто мені доводиться ставити стілець для них біля дверей і щоб вони сіли так, щоб вони контролювали вхід в кабінет або спиною, тому що вони повинні контролювати периметр, вікно, входи, виходи. Це дуже для них важливо, тому що це не просто звичка, це вже вбудовано в їх психіку, в їх реальність, тому що це потрібно контролювати. І за один день не можна позбавитись цього", - розповіла вона.Психотерапевтка зазначила, що процес повної реінтеграції може тривати роками."Насправді, якщо ми візьмемо дослідження НАТО, і там є термін: до трьох років людина може повернутися до нормального цивільного життя. Три роки, не три місяці, а три роки для того, щоб від моменту повернення до повної реінтеграції у наше суспільство", - зазначила вона.Порушення сну, втрата сенсів та некоректні запитанняЗа словами Ксенії Тейлор, суспільству важливо розуміти, що ветерани можуть мати психологічні труднощі після повернення. Водночас надмірна героїзація також може створювати хибні очікування щодо їхньої поведінки."І для нас ветерани, люди, які повертаються з фронту, які на фронті — це герої. Але ж у кожного ставлення різне. І деякі відносяться як до героїв, як до людей, які дійсно ціною власного життя захищають наше життя. Це правда. І героїзують їх, думають, що вони також в житті поводяться як герої. А це не так. Люди налякані, вони не розуміють, що їм робити. У них порушення сну, порушення взаємодії з людьми. Багато людей втратили сенси", - пояснила вона.Окремою проблемою психотерапевтка назвала некоректні запитання, які цивільні можуть ставити ветеранам. За її словами, такі розмови здатні не просто дратувати, а завдавати додаткового болю."І ми повинні це розуміти, повинні це враховувати, коли ми спілкуємося з нашими ветеранами, які повертаються. Дуже багато випадків мені хлопці і дівчата розповідають, з чим вони стикаються. І що додає їм болю насправді", - додала вона.Ксенія Тейлор навела приклад свого клієнта, який після повернення з фронту перестав спілкуватися з другом дитинства через його запитання."Наприклад, один хлопець, мій клієнт, ветеран, каже про те, що його найліпший друг ставить йому настільки незручні запитання, настільки некрасиві запитання, що він перестав навіть з ним спілкуватися. А вони дружать з дитсадка. І сьогодні він начебто і радий тому, що він спілкується з другом, але немає можливості далі спілкуватися, бо дуже некоректні питання типу, якщо можна сказати: "Ти вбивав?", "А чому ти повернувся?", "А чому ти не залишився?", "А чи було тобі страшно?". І інші дуже некоректні, некрасиві запитання. Це дійсно не просто дратує, це ранить ще більше, тому що така прірва, нібито, між цивільними і нашими ветеранами. А цього не повинно бути", - наголосила вона.Реінтегруватися має не лише ветеран, а й суспільствоНа думку психотерапевтки, адаптація ветеранів є спільною відповідальністю. Змінюватися має не лише людина, яка повернулася з фронту, а й суспільство, яке її зустрічає."Бо не тільки ветерани повинні реінтегруватися заново в наше суспільство. Я вважаю, що наше суспільство також повинно розуміти, що дуже потрібно багато змін для того, щоб прийняти нову дійсність і жити в тому, що повертаються інші люди, бо на фронт іде одна людина. А коли вона повертається, це вже зовсім інша людина", - зазначила вона.За словами Ксенії Тейлор, ці зміни стосуються не лише суспільства загалом, а й родин військових."Це повинна враховувати не тільки суспільство. Сім'ї, бо я працюю із дружинами військових. І це також дуже великий пласт. Ви сказали про те, що 2 млн ветеранів в нашій країні. Це так. А давайте додамо сюди ще їх дружин, їх сім’ї, то получається десь 6-7 млн людей, які в цьому живуть" - резюмувала вона.