Еспресо - український погляд на світ!
Мільйон не рятує від страху, а добровольців все менше: що не так із мобілізацією в Україні і чи є рішення
За даними жовтневого опитування порталу "Слово і діло", лише 13% українців готові долучитися до Сил оборони, якщо війна триватиме ще три роки. Не мають такого бажання 63%. Держава відповідає новими інструментами: з червня 2026 року діють мотиваційні контракти, у застосунку "Резерв+ " можна подати заявку на вакансію, а рекрутингові центри бригад борються за кожного кандидата.Утім, чи вирішує це проблему? Про те, як це виглядає зсередини, в ефірі проєкту "По-живому" розповіли рекрутер 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Василь Дзеса та журналіст і ветеран Віктор Біщук. Попит є, але не зростаєфото: МОУРекрутер 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Василь Дзеса не драматизує ситуації. Через рекрутинговий відділ бригада вже поповнилася сотнями людей, і попит, за його словами, існує, хоча чесно зізнається, що "хотілося б більше". Сезонні коливання він спостерігає щороку: з приходом холодів охочих менше, після літнього відпочинку й навесні більше. "Ніхто не хоче відбувати свою службу, коли зима, коли холодно", – пояснює рекрутер.Головна зміна в іншому. Рекрутинг став конкурентним ринком."Я б сказав, що попит є стабільний, просто він не зростає, а кількість підрозділів росте", – каже Дзеса. Кожне з них запускає власні кампанії, і одна гучна акція спецпідрозділу може "провалити" набір в іншому місці. На пряме запитання ведучої, чи виходить, що пропозиція перевищує попит, він відповідає: "Однозначно".Цифри соціологів підтверджують це відчуття. За даними "Слова і діла", у вересневій хвилі дослідження готовність мобілізуватися в сценарії трирічної війни впала з 16% до 13,5%, а частка категоричних відмов у всіх сценаріях трималася на рівні близько 39%.Що приводить у військо насправдівідкриття рекрутингового центру у Львові, фото: Андріана СтахівОфіційна відповідь кандидатів на питання, чому вони прийшли, зазвичай соціально прийнятна: патріотизм. Але, за спостереженнями Дзеси, варто копнути глибше, і картина складніша. У групі 18–24 років працює й фінансовий мотив: піти зараз, щоб потім не чекати, і заробити обіцяний мільйон. "Що сумно, я чим далі тим більше бачу відповідей: це помста за родичів, загинув батько, загинув брат", – додає він. Таких історій, за його словами, дедалі більше порівняно з 2024 роком.Є і зрушення в тому, чого люди шукають. Популярні вакансії – оператор БПЛА, розвідник, артилерист, водій. Але все частіше кандидати просто просять: проконсультуйте, що ви можете запропонувати. Дзеса вважає це найрозумнішим підходом, адже "подаватися на щось модне не завжди розумно". Рекрутер намагається підібрати людині роботу, де її цивільні навички дадуть максимальний ефект. Він називає це "ефектом на одиницю зусиль". Наприклад, якщо людина роками відкриває й закриває двері в медичному центрі, ефект від її зусиль "близький до нуля", а на правильному місці він може бути зрости у кілька разів.Бойові посади, до слова, не лишаються без охочих. Більшість кандидатів, каже Дзеса, обирають саме їх, а це, нагадує він, і оператори БПЛА, які працюють у "кіл-зоні" завдовжки кілька десятків кілометрів."Тому рекрутинг, він якраз про те, що кожен на своєму місці і дає найбільший ефект. Якщо простими словами, ти вибираєш, з ким ти будеш служити", – відзначив рекрутер і додав, що це треба "досить постаратися, щоб не змогти прийти в цей відбір".Страх, який породжує незнанняфото: 1-ша окрема штурмова рота ДУК ПСТема, що проходить крізь обидві розмови – це тема страху. Дзеса ділить його на два шари. З раціональним страхом (наприклад, потрапити в піхоту, де більші шанси загинути) нічого не вдієш, його можна лише чесно обговорити. А от страх, що живе від незнання, лікується інформацією."Страх породжується незнанням, люди не розуміють, що таке військова служба, як вона працює", – каже рекрутер. Тому історії про "скручених" чоловіків перемагають історії про людей, які потрапили на адекватні посади.Його рецепт – пояснювати. Що люди проходять підготовку (у 24-й бригаді базова військова підготовка триває 51 день на власному полігоні), що їх не кидають одразу на передову, куди і як їх розподілять. Особливо важливо говорити з родинами, щоб "сім'я не зупиняла його, щоб він не переховувався". Дзеса переконаний, що держава мала б більше показувати, як працюють полігони, і так розвіювати міф "голим-босим на передову".Ще один його аргумент на користь добровільного шляху: людина обирає командира і напрям, а не чекає, куди її "розподілить військовий механізм". Ті, хто потрапляє через ТЦК, за його словами, "весь час в невідомості". Водночас він наголошує, що рекрутинг нікого не тягне силою: до останнього моменту кандидат може відмовитися, і такі випадки трапляються навіть на етапі підписання контракту."Я ходжу до тих, хто готовий слухати, і пояснюю, як це все працює, як працює рекрутинг. У Збройні Сили треба йти добровільно, тому що це найкращий спосіб застосувати себе адекватно. В іншому разі за тебе буде вирішувати держава", – наголосив Дзеса."Добровільної мобілізації 2022 року більше ніколи не буде"фото: ДержприкордонслужбаЖурналіст та ветеран ЗСУ Віктор Біщук починає з заперечення думки про "провал мобілізації". На його думку, мобілізація триває, провалений лише один її компонент – добровільний. Він оцінює: за так званими контрактами Федорова до армії долучилося близько 8–8,5 тисячі людей за пів року, тоді як через ТЦК щомісяця надходить приблизно 30 тисяч. "І я хочу одразу сказати, що добровільної мобілізації в таких масштабах, як це було в 2022 році, більше ніколи не буде. І з цього потрібно виходити", – заявив він. Тому висновок Біщука чіткий і жорсткий: уся подальша необхідна мобілізація буде примусовою, і це треба чесно визнати, а не чекати, що все "саме розсмокчеться".Звідки це розчарування? За Біщуком, воно було цілком очікуваним: не може бути, щоб після майже 5 років виснажливої повномасштабної війни черги до військкоматів лишилися такими, як у 2022-му. Провина держави в іншому. Політики на початку вторгнення так переконливо обіцяли, що війна завершиться "за кілька тижнів чи місяців", що, схоже, самі в це повірили. І досі, зауважує він, ні президент, ні головнокомандувач не провели відвертої розмови про проблеми мобілізації. "Але сьогодні вже слів замало. Вони потрібні, та їх надто мало. Потрібні конкретні вчинки", – резюмує Віщук.Мільйон не відповідає на головне питанняцентр рекрутингу 24-ї ОМБр імені короля Данила, фото: ЛМРБіщук також має свій аргумент проти ставки на гроші. Попередня команда Міноборони, за його словами, "чомусь вирішила, що проблема в грошах", і запропонувала мільйон гривень тим, хто підпише контракт у віці 18–24 років. Не спрацювало, бо питання в іншому. "Мільйон – це круто, але коли ти потрапиш сюди і вийдеш через 10 років, це не класно, і це страх номер один", – каже він. Біщук уявляє, як якийсь 20-річний хлопець, перш ніж підписувати, подзвонить комусь, хто вже служить, і чує від нього: "Я тут шостий рік і не знаю, скільки ще буду".При цьому він не заперечує потреби в достойному грошовому забезпеченні: військовослужбовець у зоні бойових дій не може отримувати менше за кур'єра в тилу. Але "ключик" до проблеми, переконаний ветеран – це саме чіткі терміни служби. Орієнтир, який він називає – два роки: 50 днів базової підготовки, пів року на адаптацію, рік роботи за фахом. Підготовка оператора дрона з нуля, до слова, за словами військових, яких він розпитував, займає 3–3,5 місяця, тож держава справді інвестує в людину.Показово, що Біщук говорить про терміни обережно, бо його попередні публікації у соцмережах на цю тему викликали, за його словами, "хвилю хейту". Він визнає й очевидну складність: масово звільнити тих, хто служить з 2022 року, неможливо, бо це призведе до обвалу фронту, адже вони вже обіймають командні посади. Але дати їм право на звільнення через визначений час, на його думку, було б справедливо. Якби про це заговорили у 2023–2024 роках, наголошує він, перші добровольці вже могли б повернутися додому.Тут варто додати контекст. Постановою Кабміну № 768 від 12 червня 2026 року запроваджено контракти з визначеними строками: піхотно-штурмовий на 14 місяців для цивільних, бойовий і базовий на 24 місяці, з гарантованою відстрочкою від мобілізації після завершення. Тобто частину логіки Біщука держава вже почала реалізовувати. Але головне питання – що робити з тими, хто роками в армії і як їх відпустити додому – не вирішене. Два мільйони чоловіків поза радарамифото: www.mil.gov.uaДругий важливий аргумент, який наводить журналіст Біщук, стосується ресурсу, який, на його думку, держава ігнорує. За різними підрахунками, від 1,5 до 2 мільйонів військовозобов'язаних чоловіків не оновили дані в ТЦК з 2022 року: офіційно не працюють, не платять податків, "посилають своїх дружин і батьків по продукти". Для порівняння: нині службу несуть приблизно 1,5 мільйона українців, із них 400–500 тисяч перебувають у зоні бойових дій.Якби цих людей поставили на облік і мобілізували хвилями, як у 2014 році, "цього б абсолютно вистачило, щоби закрити питання мобілізації", вважає Віщук. Тоді не довелося б ні знижувати призовний вік, ні мобілізувати багатодітних батьків чи жінок. Усе це, застерігає він, стане "невідворотним у разі бездіяльності держави".Окремо він говорить про цілу індустрію ухилення: блогери і недобросовісні юристи заробляють на страху українців. "Ми через кілька років побачимо таку саму нову поросль олігархів, яка зробила статки на ухиленні від мобілізації", – прогнозує ветеран, проводячи паралель з митницею та податковою в 90-х. На його думку, це не лише корупція, а й пряме послаблення обороноздатності.Хто має говорити з суспільствомВолодимир Зеленський, фото: GettyImagesНа запитання, хто має вести комунікацію щодо мобілізації, Біщук відповідає без вагань: верховний головнокомандувач. Він хотів би почути від президента прямо, що проблеми є, чим вони викликані і як їх будуть вирішувати. А ще, додає ветеран, хотів би бачити, як близьке оточення політичного істеблішменту теж долучається до служби. Без цього, застерігає він, держава "рано чи пізно візьметься за мене, і за вас, і за всіх інших", бо ті, хто офіційно працює й платить податки, в зоні доступу."Я би хотів бачити і чіткі предметні кроки до удосконалення процесів мобілізації. Сьогодні ми їх не бачимо, ми бачимо чергові обіцянки, що це мало би бути зроблено", - наголошує Біщук. Рекрутер Дзеса бачить ту саму прогалину зсередини, у іншому масштабі. Бригада може розповісти кандидату й сім'ї, як усе працює. Але системну комунікацію, яка прибрала б ґрунт для страху, може забезпечити лише держава."Це має бути інформаційна підтримка. Мені здається, нам треба більше пояснювати, що відбувається з людьми після того, коли вони потрапляють на службу. Мали би бути зняті всі ці питання про те, що відправили людину зразу на передню лінію. Цього не існує. Показувати, що полігони працюють, людей готують", - говорить Дзеса.Тож, рекрутер і ветеран говорять про різні рівні однієї проблеми. Дзеса показує, як рекрутинг працює на рівні однієї бригади: індивідуальний підбір, чесні розмови, повага до вибору. Біщук пояснює структуру в якій все це відбувається: добровільного припливу 2022 року не повернути, а без чітких термінів, прозорого обліку і відвертої розмови влади з суспільством мобілізація залишатиметься хаотичною. Обоє малюють спільний діагноз проблеми: найбільший ворог набору до війська не гроші й не вакансії, а невизначеність. Доки людина не знає, куди вона потрапить, на скільки і що її чекає після, жоден мільйон цього страху не виправить. Читайте також: Дефіцит кадрів і нові правила бронювання: чим викликані страждання українського ринку праці?
Shown as published in the source's RSS feed. IndiaAIFounders doesn't link out to third-party sites — this is the complete detail available from the feed itself.