Еспресо - український погляд на світ!
"Карфаген" - це баг всієї системи, а не персонально Зеленського, - пояснює соціолог Волошина. Третя частина
Повертаючись до нашої зараз історії з "Карфагеном": ви кажете про те, що у нас фактично вже існує якась ця мафіозна держава всередині і вона склалася не вчора, а була до Зеленського і до Порошенка. Я в цьому сенсі зацитую соціолога Євгена Головаху, який сказав був, що Україна — це країна, де перемогла аморальна більшість. Що з нашою мораллю відбувається? Чому не працюють закони — через те, що немає 51% людей, які готові їм слідувати, чи система має гандж?Є і така теорія. Пан Головатий, наприклад, каже що в нас була компромісна конституція, а з іншого боку може ми на поганому фундаменті збудували державу в 91му році?Ніде в світі немає 51% більшості, які готові і хочуть — більшість мусить. У нас є великий відсоток пасіонарного ядра. Ми це побачили на Майдані 2013–2014 років, бо на відміну від 2004 року ми знали точно, що карнавалом не закінчиться.Там вже була рішучість. Це вже не не радісне свято свободи і празник непокори. Янукович сам по собі урка. І ми розуміли, що жорстокий і здатний на розгон. Тобто ми очікували, що ми як в Радянському Союзі виходимо.Чому люди прийшли на заклик Мустафи Найєма? Бo якщо ти не прийдеш, як ти будеш дивитися на себе в очі і розказувати, що ти проєвропейський ліберал? як ти себе будеш презентувати це тиск ззовні. Як ти можеш розказувати що ти непідкупний, що ти ліберальний, проєвропейський, якщо люди стоять там на холоді на майдані і готові протистояти авторитарній владі, а ти дома сидиш і навчаєш їх з дивана як їм боротися за демократію. Другий – це внутрішній. Я не зможу дивитися на себе в очі. Коли почалася війна, то цей поштовх, оці люди з такою мотивацією…. Ми знаємо дуже багатьох хто прекрасно пережив 14-й рік, але у 22-му місця для компромісу вже не було. І люди налякані, але йшли до військкомату. Тому що інакше ти собі це не поясниш. Ні собі, ні оточуючим… Такі люди закінчуються… В нас і так доволі висока кількість тих, хто хоче, кому ця боротьба в драйв, але все таки більшість знаходяться під цим зовнішнім і внутрішнім моральним тиском тому приходять у військкомат.А інші моралізують: "держава не така", "війна не названа війною", що там ще вигадують: "ТЦК не так мобілізує". Це все спосіб пояснити собі страх.Ще Троцький казав, що є два способи впливу на маси: поєднання переляку і зваблення. Людей лякають: "підеш в армію — на м'ясо" і зваблюють: "давайте поб'ємо військового". На Борщагівці людей через зваблення спонукали напасти вже навіть не на ТЦК, а на бойовий підрозділ — на "Азов". Для мене це нічим не відрізнялося від нападу на військові частини в 2014 році.Іван Киричевський сказав мені таку річ, що зараз такий момент, де армія мусить боронити не тільки зовнішні рубежі, а захищати сама себе всередині, в тилу. І це великий крок назад порівняно з 2014 роком. В Криму ті хто не зрадив стояли, ті ж феодосійські десантники. Я ж бачила як вони чекали штурму, як вони реагували коли не можеш використати зброю. Бачиш цей російський танк чи БМП за спинами оцих божевільних бабушек, які взагалі не факт, що місцевими були. Але вони зараз попруться на твою частину, а ти стоїш військовий в тебе в руках зброя і що тобі робити? Оцей момент напруження в їх очах… І я побачила усіх хто був в цьому будинку на Борщагівці. Коли ми з Криму вийшли, то побачили українські прапори. І це була територія безпеки. Там де український прапор там безпека. А тут!!! Київ, столиця, стоять військові, хтось пройшов полон, хтось вийшов з тих частин в Луганську, хтось вийшов з цих оточень в Криму… і от вони стоять під Києвом на тлі українських прапорів і усвідомлюють, що безпечної точки для українського воїна тут більше нема. І все через групку горлопанів. Ми як суспільство маємо зупинитися, бо це те що вони створили оця невелика кількість людей – це не тотальна Україна, яка шанує військово. Але картинку вони створили. Отого тотального Криму в Києві.Не можна людей засуджувати, що вони бояться смерті. Але як можна сприйняти, коли люди пишаються тим, що вони виступають проти незалежності своєї держави?Зваблені, це вже зваблені, це вже оскотинювання. Межа дуже тонка.. Я пам'ятаю цей день. Ми були в офісі, думали, як це подавати, були максимально обережні. І це був хаос в Telegram-каналах. Традиційні медіа опинилися в складній ситуації. Як має будуватися інформаційна політика? Президент скоро два роки як не може дати прес-конференцію.Інформаційна політика потрібна, але я проти цих прес-конференцій. Вони для мене така сама карнавальна імітація. Я би хотіла як медійниця, щоб ми вимагали зміни законодавства і вимоги щоденних прес-релізів та нормальної акредитації для преси, як у США. Прес-секретар має щодня виходити і відповідати на запитання, бо щодня є запитання. Зараз відбувається імітація спілкування. Саме Зеленський, сам того не бажаючи, відкрив для нас абсурдність пресконференцій, як інструменту свободи слова. Пам’ятаєте коли він на фудкорі провів її 7 годин і все одно не всі встигли задати запитання.Журналісти розуміють що наступна прес-конференція буде років через два і вони якимось дивом допущені дати задати це запитання. Людина думає що ж таке сказати епохальне на два роки на перед. От Трамп би вийшов і сказав: там на Петропавлівській Борщагівці зібралися порушники МАГАвіри чи щось інше би ляпнув, але до нього був би доступ.Нам потрібно укріплювати інституції і в тому числі інституцію свободи слова. У США свобода слова – це не Трампове базікання. А розслідування про Новатек на Алясці чи про Кушнера в Саудівській Аравії, які публікуються. Нам крім оцього карнавалу інформаційного, який також потрібен, але він не має підміняти щоденної рутини і виходу до преси. Де преса задає питання і пресслужба змушена коментувати. І тоді медіа починають копати, хтось спростовувати і тобі ми бачимо, що те що зранку було скандалом вже до вечора стає цікавим фактом, а через добу вже кримінальним розслідуванням і приводом для імпічменту. Отже нам насправді крім всього іншого, потрібна це дуже нудна акредитація і обов'язковий вихід до преси. А пам'ятаєте з чого все почалось? В конституції прописано обов'язкові дебати кандидатів, а ми всі разом вирішили, що стадіон так стадіон і це зробили обидві команди. Вони пішли на піар. Демократія – це процедури. А ці процедура теперішня влада почала порушувати із перших днів. І зараз держава ослаблена настільки, що мафіозні структури в рамках розслідування "Карфагену", які ми побачили, які завжди були, але зараз раптом зрослися із владою. Попри те, що й за минулої влади в СБУ були дивні люди, і стало можливим отримати два українські паспорти на інше ім'я, але я не можу уявити, що Порошенко дзвонить і каже "давайте через шлагбаум заносіть двушечку". Бо він політик. Ось у чому різниця. А в Януковича було мафіозне, він був фактично представником клану і ми це бачили. І зараз держава настільки у нас ослаблена, що мафія заповнює цю порожнечу. І зараз почали кричати, що Зеленський це організував. Ні – не він. Але він не може це приборкати. Але через те що ми всі побачили, може нарешті варто почати ставити питання?Але що завадило Зеленському спочатку не мовчати стільки днів? Це по-перше. А по-друге, раз ти вже щось кажеш… Він сказав, що змусить працівників СБУ декларувати свої статки і парламент за це проголосує. Хоча ми не знаємо чи проголосує. Але водночас у нас лежить пакет законопроєктів "Качки-Кос", які є нашими зобов’язаннями вступу в ЄС. Він міг сказати – "давайте проголосуємо ці законопроєкти, я виступаю за проведення чесного конкурсу щодо генпрокурора, я виступаю за проведення відкритих конкурсів, за реформу ДБР та СБУ. Це нормальні речі, які він вмів робити в серіалі "Слуга народу".А це і є слабкість держави. Але давайте повернемося трохи. Хто зробив закон про реформу СБУ? Андрій Левус. Коли зробив? У минулому парламенті. Хто тоді був президент? Тому ще раз – давайте не персоналізувати, а говорити про проблему. Більше того, зараз слабкість держави призводить до того що президент не може комунікувати і пропонує якісь ідіотські приклади. Візьмімо, наприклад, ексгенпрокурора Кравченка. Зеленський його призначив. Я подивилася біографію Кравченка і я б теж його призначила. Він людина з Криму, один з небагатьох хто не зрадив, виніс на собі карні справи по яких ми потім колаборантів судили. Потім був розслідувачем по Бучі. Виглядав патріотичним… Тобто якщо ти президент, і ти продовжуєш призначати, то який би ти не був відповідальний, і якби ти не шукав хорошого, чесного чистого прокурора, то в цій системі ти все одно натрапиш на Кравченка. А потім будеш віддуватися. Тому дійсно тобі потрібен закон з нормальною процедурою відбору, де будуть запобіжники щодо таких помилок. Власне у нас проблема на законодавчому рівні. Бо у європейських країнах, де є президент – то він призначає генпрокурора, але не відбирає його кандидатури. А у нас навпаки. Зеленський вибирає кандидатуру генпрокурора, але не несе відповідальності за призначення. Мене взагалі найбільше по Кравченку бентежить відсутність підозри, попри дивне походження грошей. От скажіть мені, а в чому звинувачують Кравченка?Чесно кажучи офіційних підозр я не чув.І про що ми тоді говоримо? У нас є купа людей, які виїхали, як і Кравченко у відрядження, маючи бронь, і не повернулися. Добре, хоч Тису не перепливав… Тоді давайте говорити про запровадження процедури обвинувачення людей у втечі від закону. І тоді половина плиточників з Європи мають повернутись. Разом із колишніми прокурорами, колишніми журналістами, колишніми спортивними експертами, співаками, тощо. У нас маса народу, які зробили те саме що й Кравченко. Тобто баг в системі.І мене засмучує, що на ньому досі нема підозри, досі його не викликають як свідка. Щоб почати процедуру екстрадиції. Ми не задоволені нашою владою і нашими судами, то давайте у Віденський суд подамо. Міндіч же його не купив. То хай він вирішує.Давайте хоч подивимося як справа втікача-корупціонера розглядається у Віденському суді. Але чомусь так і не дивимося. І знову ідемо в скандал.Це наша суспільна юність. Вона пройде. Чому я кажу, що мені подобається те що відбувається, бо я бачу що суспільство все більше виходить із цієї скандалізації і намагається задаватися питанням: що робити? Намагається вимагати трансформації системи. Слухайте, в нас 500 років держави не було. Ми не знаємо як її робити. І тепер ми її робимо. І ви праві. Коли Головаха каже що у нас не досконала Конституція. Я, наприклад, вважаю що всенародні вибори президента – це великий баг. Я думаю що, якщо у нас парламентська республіка, то прем'єр-міністр – гаразд, але вибори президента - це кожен раз, кого не обери – це велика проблема. Ми говоримо що інституційно треба так систему побудувати, щоб були запобіжники від дурня чи покидька. Бо усі ці приклади нам показують не те що нормальних людей нема, а система така, що нормальних перетравлює. Треба міняти правила, а це потребує спокою і відсутності істерики. З іншого боку, ми вже дуже багато пройшли і ми великі молодці в цьому. Тому що Росія підкупила американського президента, а не нашого, і це вже велика перемога. Більше того, жодного з наших не могла підкупити…Зрештою тому Росія і наважилася на війну. Дуже дякую за розмову.Читайте першу частину інтерв'ю: "Росіян вже менше 100 млн, але вони заражають все довкола, як і брехня Трампа. Ми живемо у світі слабких інституцій", та другу частину: "Мафіозна Україна, операція "Карфаген" та "ефект Люцифера". а також дивіться повне інтерв'ю:
Shown as published in the source's RSS feed. IndiaAIFounders doesn't link out to third-party sites — this is the complete detail available from the feed itself.